02.06.20 3А,Б,В спеціалізація «Лікувальна справа». «Робота у відділеннях хірургічного профілю». Розділ «Робота в травматологічному відділенні»

Завдання на виробничу практику в онлайн режимі

для студентів груп  3А,Б,В  спеціалізація «Лікувальна справа».

                            на  02.06.20

         Цикл практики «Робота у відділеннях хірургічного профілю».

         Розділ «Робота в травматологічному відділенні»

                   Завдання на 02.06.20.

         Тема:. «Термічна травма.»

1.Повторити теоретичний матеріал теми

 

1. Визначення і класифікація опіків.

2. Методи визначення площі опіку.

3. Способи прогнозування перебігу опіків.

4. Місцеві і загальні зміни в організмі при опіках.

5. Визначення опікової хвороби, етіопатогенез і клінічна картина кожної стадії.

6. Перша медична допомога при термічному та хімічному опіках.

7. Визначення глибини опіку, визначення площі опіку, оцінка важкості опіку.

8. Методика проведення первинної обробки опікової поверхні.

9. Методи місцевого лікування опіків.

Опіки, в залежності від походження, розподіляють на 4 групи: термічні; хімічні; електричні; променеві. За характером пошкодження шкіри та глибше розташованих тканин розглядають чотири ступені опіків: І ступінь – характеризується пошкодженням шкіри в межах епідермісу без його відшарування; ІІ ступінь – характеризується пошкодженням шкіри в межах епідермісу з його відшаруванням; ІІІ ступінь – ІІІ А ступінь: ураження дерми зі збереженням її епітеліальних утворень – потових, сальних залоз та волосяних фолікулів; – ІІІ Б ступінь: тотальний некроз шкіри. ІV ступінь – некроз шкіри з підлеглими тканинами (обвуглювання тканин) 4 За клінічною картиною та тяжкістю пошкодження опіки розподіляють на: легкі та важкі. До важких опіків відносять опіки III Б та ІV ступеню, що залишають спотворюючі рубці на обличчі та шиї, глибокі дефекти та деформації брів, повік, вушних раковин, носа, губ, підборіддя та других частин обличчя. Характеристика термічних опіків Післяопікові зміни тканин обличчя, як правило, ведуть до серйозних порушень зору, функції нижньої щелепи та інших функціональних і косметичних дефектів. Більш за все пошкоджуються виступаючі частини обличчя – ніс, вушні раковини, губи, брови, вилицева ділянка, підборіддя. Термічні опіки всіх ступенів викликають у хворого почуття нестерпного пеку та різкого болю, яке посилюється при дотику до пошкодженої поверхні. Після опіків обличчя І ступеню шкіра мало змінюється, інколи залишається пігментація. Опіки обличчя II ступеню з асептичною течією завершуються в кінці другого тижня лікування епітелізацією шкіри, яка дуже чутлива при доторканні і легко травмується. У випадках інфікування пухирів або травмованої поверхні при опіках обличчя IIступеню на місці грануляцій завжди залишаються гіпертрофічні рубці. Опіки III А та III Б ступенів супроводжуються приєднанням інфекції. Процес загоювання супроводжується утворенням післяопікових рубців, які часто перетворюються на келоїдні. На них, як правило, утворюються виразки, тріщини. При ураженні повік можливі ускладнення у вигляді кон’юнктивітів. При опікових травмах обличчя одночасно з пошкодженнями других частин тіла, які супроводжуються змінами в організмі, необхідні спостереження відповідних спеціалістів. Розміри поверхні опіку визначають у відсотках по відношенню до всієї поверхні тіла за допомогою “правила дев'ятки" та "правила долоні". "Правило дев'ятки” доцільно використовувати при значних пошкодженнях поверхні тіла. Розрахунок для визначення слідуючий: поверхня голови та шиї – 9 %, нижні кінцівки – по 18 %, верхні кінцівки – по 9 %, передня поверхня тулуба – 18 %, задня поверхня тулуба – 18 %, проміжність та статеві органи – 1 % від загальної площі тіла. Більш точні результати одержують при використанні методики Постнікова. Площу опіку виміряють прикладаючи до поверхні опіку стерильну прозору плівку, на якій обводять контури пошкодженої поверхні. Потім плівку кладуть на міліметровий папір і підраховують площу опіку в квадратних сантиметрах. Процентне співвідношення визначають, враховуючи загальну площу тіла, яка дорівнює 16000 см2 . В характеристиці опіку (запис у медичних документах) вказують площу і ступінь пошкодження у вигляді відношення: в чисельнику приводять процент пошкодженої поверхні, в знаменнику – ступінь опіку. Площу опікового пошкодження можна виміряти долонею – площа долоні дорівнює 1 % поверхні тіла. Тяжкість опіків визначають за допомогою індексу Франка: 1% площі поверхневого опіку дорівнює 1 ОД, 1% площі глибокого опіку – 3 ОД, ураження дихальних шляхів складає 30-45 ОД. Значення індексу Франка до 30 ОД відповідає легкому ступеню опіку, 31-60 ОД – середньому ступеню, 5 61-90 ОД – тяжкому ступеню, більш 91 ОД – вкрай тяжкому ступеню. При поверхневих опіках до 10-12 % поверхні тіла людини або при глибоких опіках 5-6 % поверхні тіла у дорослих опіки перебігають як місцеві пошкодження, в дітей та осіб похилого віку – 7-8 % та 3-4 % відповідно. При більш тяжких та розповсюджених пошкодженнях виявляються порушення органів та систем організму людини – розвивається опікова хвороба. В клініці опікової хвороби виділяють 4 періоди: І. Опіковий шок; ІІ. Гостра опікова токсемія; ІІІ. Септикотоксемія; ІV. Період реконвалесценції. І період – опіковий шок – патологічний стан, виникаючий у відповідь на термічну (хімічну, електричні, променеву) травму, в основі якої існує нервовобольовий фактор. При опіковому шоці виділяють дві фази: еректильну (короткочасну) і торпідну (довготривалу). В першій фазі збудження ЦНС досягає дуже високого рівня. Хворі плаксиві, скаржаться на біль в зоні опіку, визначається тахікардія – пульс до 100уд. за хв., артеріальний тиск в межах норми. В торпідній фазі потерпілий заторможений, не реагує на навколишні обставини, апатичний, шкірні покрови бліді, риси обличчя загострені, слизові оболонки синюшні, визначається тахікардія, артеріальний тиск знижений. II період – гостра опіка токсемія, розпочинається через декілька годин після опікового шоку. Пульс частий, слабкого наповнення, артеріальний тиск знижений. Температура шкіри знижена, визначається загальмованість хворого, в'ялість, інколи коматозний стан. Спостерігається ціаноз слизових оболонок та периферійних шкірних покривів (ніс, вуха, губів, щік). Констатується згущення крові. III період – септикотоксемія, характеризується всіма ознаками сепсису: різкі температурні коливання, кахексія, порушення нервового статусу, загальмованість, зниження рівня гемоглобіну, токсичні речовини у крові та сечі, сповільнена епітелізація опікової поверхні, пролежні, пневмонія. Хворі помирають від виснаження та інфекційних ускладнень. У хворих з важкими опіками (ШБ-ІV ступені) може спостерігатись повна ареактивність стану. ІV період – реконвалесценції, при сприятливому перебігу відзначається активною епітелізацією грануляційної тканини, що заповнює раневу поверхню після відторгнення некротизованих ділянок. При значних опіках можливі виразки, які набувають хронічного перебігу.

 Характеристика хімічних опіків Хімічні опіки викликаються дією неорганічних кислот (сірчана, соляна, азотна), луг (негашене вапно, їдкий калій і натрій), солями важких металів (нітрат срібла) на відкриті ділянки тіла або слизової оболонки порожнини рота, ротоглотки, стравоходу. Глибина опіку залежить від концентрації та температури речовини, тривалості впливу. Механізм опіку кислотою полягає у тому, що кислоти змінюють біологічні рідини – колоїди клітин, відбувається дегідратація і коагуляція тканин, розвивається сухій некроз. Механізм опіку 6 лугами полягає у тому, що луги утворюють із тканинами лужні альбумінати, омилюють жири, розвивається вологий некроз. Хімічні опіки класифікують також по чотирьохступеневій класифікації. При хімічних опіках не утворюються пухирі. Опікова хвороба розвивається рідко, але відбувається усмоктування в кров хімічних речовин і інтоксикація організму ними та їх метаболітами. Особливості хімічних опіків: опіки обмежені по площі, із чіткими межами, наявні сліди розтікання хімічної речовини, на слизової оболонці різка гіперемія, потім формуються ділянки некрозу, просочені ексудатом і покрити щільною плівкою фібрину, під плівкою гоїться рана, відторгнення плівки повільне.

 НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА ЛІКУВАННЯ

Алгоритм надання першої медичної допомоги постраждалим з термічними опіками

1 етап – припинення дії термічного агента

2 етап – евакуація із замкнених приміщень і забезпечення доступу свіжого повітря

3 етап – серцево-легенева реанімація (в разі опіку обличчя і дихальних шляхів забезпечення їх прохідності)

4 етап – зрізання (зняття) одягу з ушкоджених ділянок тіла

5 етап – знеболювання, у тому числі і шляхом місцевого охолодження

6 етап – накладання асептичної пов’язки

7 етап – обкутування хворого, тепле лужне питво (при опіках кінцівок – транспортна іммобілізація)

8 етап – транспортування потерпілого до лікувального закладу

Алгоритм визначення порушення больової чутливості для дифе­ренційної діагностики поверхневих і глибоких опікових уражень

№	Завдання	Вказівки	Примітки
	Визначити ступень порушення больової чутливості опікової поверхні ін’єкційною голкою     Визначити ступень порушення больової чутливості опікової поверхні за допомогою спиртової проби	1. Взяти стерильну ін’єкційну голку 2. Поколювати опікову поверхню голкою 3. Визначити ділянки, де відзна­чається і відсутня болючість   1. Взяти стерильну ватну кульку, змочену в 96% спирт. 2. Доторкнутися до різних ділянок опіку цією кулькою. 3. Визначити зони наявності і відсутності болючості	Обидві проби зас­тосовують на діля­нках опіку, позбав­лених епідермісу (дно епідермаль­ного пухиря) Наявність болючості вказує на поверхневий опік, відсутність – на глибок

Алгоритм виконання первинної обробки опікової поверхні

1. Первинний туалет проводять у разі опіків будь-якого ступеня, за винятком потерпілих з ознаками опікового шоку (їм цю маніпуляцію проводять після ліквідації шокового стану).

2. Знеболення (переважно – загальне знеболення).

3. Обережне, мінімально травматичне, щадне очищення опікової поверхні від бруду, вільних клаптів епідермісу, сторонніх тіл за допомогою серветки, просоченої новокаїном.

4. Промивають поверхню розчинами антисептиків.

5. Великі напружені пухирі ззовні обробляють антисептиком і підрізають біля основи і евакуюють ексудат.

6. Подальше лікування в залежності від обраного методу (відкритого чи закритого).

Комплекс лікувальних заходів при опіковому шоку

· Серцево-легенева реанімація

· Катетеризація центральних вен і сечового міхура

· Оксигенотерапія

· Інфузійна терапія

· Препарати, що покращують мікроциркуляцію (еуфілін, пентоксифілін, гепарин, фраксі-парін, клексан)

· Знеболення (ненаркотичні аналгетики, наркотичні аналгетики, новокаїнова блокада, нейролептики)

· Антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин)

· Серцеві засоби (корглікон, кордіамін)

· Кортикостероїди (гідрокортизон, преднізолон)

· Інгібітори протеаз (трасилол, гордокс, контрікал)

· Вітамінотерапія

· Після відновлення ОЦК – сечогінні (лазикс, манітол)

· Профілактична антибіотикотерапія

Відмороження

Механізм та наслідки

Відмороження — це замерзання рідини у тканинах, як всередині, так і зовні клітин. Наслідками цього є: зневоднення клітин, аномальні концентрації електролітів всередині них і денатурація білково-ліпідних комплексів. Розморожування клітин призводить до їх руйнування і в подальшому виділення прозапальних медіаторів, відповідальних за набряк, наростання ішемії і інші симптоми реперфузійного синдрому. Вторинно, відбувається тромбоутворення на рівні мікроциркуляції. Таким чином, після відтавання, основною причиною відмирання тканин є їх ішемія, а первинне температурне пошкодження трансформується в гостру судинну подію.

Найбільш вразливими до обмороження є периферичні частини кінцівок, вушні раковини та ніс.  

Симптоми: зникнення пекучого болю, поблідніння відморожених тканин. Оцінка поверхні і глибини відморожень можлива тільки після відтавання.

Перша допомога

1. Якщо у потерпілого виявлена гіпотермія, її лікування має пріоритет над лікуванням обморожень.

2. Не розморожуйте обморожену кінцівку — це призводить до втрати моторної функції і необхідності евакуації потерпілого силами випадкових рятувальників.

3. Больові відчуття, пов'язані з фазою відтавання, можна зменшити за допомогою ацетилсаліцилової кислоти (AСК) і/або ібупрофену.

4. Зніміть прикраси з обморожених пальців.

Алгоритм дій в машині швидкої допомоги

1. Забезпечте обморожену кінцівку стерильною пов'язкою, кожен палець окремо. Потім слід знерухомити кінцівку і злегка підняти, щоб обмежити набряк.

2. Оберігайте обморожені тканини від травм, а якщо вони вже відтанули — від повторного заморожування.

3. Призначте АСК з метою пригнічення функції тромбоцитів під час відтавання та знеболення; збільшити аналгетичний ефект можете за допомогою ібупрофену.

4. Уникайте повільного відтавання тканин.

Алгоритм дій в лікарні

1. Якщо відмороженої частини тіла не розігріто → використайте теплу ванну. Оптимальна температура води становить ≈38 °C. Час зігрівання 30–60 хв. Розморожувана кінцівка не повинна торкатися стінок посудини. У воду можна додати йод або хлоргексидин.

2. Призначають НПЗП: ібупрофен 400 мг 3 × на день і АСК 300 мг 1 × на день. При непереносимості АСК → клопідогрель 300 мг в першу добу, а потім 75 мг 1 × на день.

3. Запобігання зневодненню, застосовуючи відповідну інфузійну терапію.

4. Використовуйте місцево на обмороження крем з екстрактом алое (антипростагландинова дія).

5. Слідкуйте, щоб не допустити місцевого стискання відмороженої ділянки.

6. У разі болю, незважаючи на застосування НПЗП, додають парацетамол або трамадол.

7. Проводять профілактику правця →починаючи з другого ступеня розглядають показання для початку антибактеріальної терапії (напр. амоксицилін з клавуланатом або кліндаміцин).

8. Спеціалізоване лікування включає застосування простагландинів, тромболітиків, гіпербаричної кисневої терапії.

9. Рання хірургічна обробка: евакуація вмісту пухирів в асептичних умовах і щоденна обробка ран з використанням антисептичних засобів. Інфікований некроз → скеруйте пацієнта на негайну ампутацію.

10. Планову ампутацію відкладають до часу демаркації сухого некрозу (від кількох до кільканадцяти тижнів

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІДМОРОЖЕНЬ

1. Одягатися та взуватися необхідно відповідно до температури повітря та погоди, одяг та взуття повинні бути вільними, теплими та сухими, бажано з натуральних матеріалів. Одягатися треба як «капуста» — при цьому між шарами одягу завжди є прошарки повітря, які відмінно утримують тепло. Верхній одяг обов’язково повинний бути непромокаючим.
Взуття не повинне бути тісним, щоб не здавлювати тканини і не порушувати кровопостачання нижніх кінцівок, у взуття потрібно покласти теплі устілки. Треба одягати шерстяні шкарпетки. Не виходьте на мороз без рукавиць, шапки і шарфу.

2. Відкриті частини обличчя та голови (вуха, підборіддя, щоки, ніс) необхідно періодично перевіряти для попередження відмороження. Користуйтеся допомогою друга — слідкуйте за обличчям одне одного, особливо за вухами, носом і щоками, за будь-якими помітними змінами в кольорі, в першу чергу побілінням, а він нехай прослідкує за вами.

3. Перед виходом з приміщення на мороз поїсти, випити гарячі напої (чай, кава). Під час тривалого перебування  на відкритому холодному повітрі, роботи, мандрівок  вживати також гарячі їжу та напої.

4. Уникати на морозі контакту шкіри з металевими предметами, не носити на морозі металеві прикраси.

5. Якщо замерзли руки — спробуйте відігріти їх під пахвами. Не знімайте на морозі взуття з обморожених кінцівок — вони розпухнуть і ви не зможете знову його одягти. Необхідно якомога швидше зайти до теплого приміщення (магазин, кафе, під’їзд). Зайти в тепле приміщення необхідно і при відчутті переохолодження або замерзання кінцівок для зігрівання та огляду потенційно уразливих для обмороження місць. Не дозволяйте обмороженому місцю знову замерзнути — це викличе куди більш значні пошкодження шкіри!

6. Ховатися від вітру — імовірність обмороження на вітрі значно вище.

7. Якщо людина впала у воду, мокрий одяг і взуття необхідно зняти, витерти її рушником  або іншою сухою тканиною,  при можливості одягнути сухий одяг і якомога швидше доставити людину в тепло.

8. Мандруючи у холодну погоду з особливою уважністю готуйте виряд на мандрівку. Кілька пар вовняних шкарпеток, змінні рукавиці та теплий одяг, обережна поведінка та пильність убезпечать вас від неприємностей. Слід також враховувати, що у дітей терморегуляція організму ще не повністю настроєна, а у літніх людей і при деяких хворобах може бути порушена. Ці категорії більш схильні до переохолодження і обморожень, і це слід враховувати при плануванні прогулянок та мандрівок.

Зверніть увагу!

Не перебувати на холоді у нетверезому стані, не вживати алкоголь на морозі, щоби зігрітися — алкоголь, розширюючи поверхневі судини, викликає відчуття потепління тіла. Насправді це дуже оманливий стан, тому що через розширені судини організм швидко втрачає залишки свого тепла і наслідком стає значно серйозніше переохолодження. Додатковим фактором алкогольного сп’яніння є неможливість сконцентрувати увагу на ознаках обмороження.  Також небезпечно палити на морозі — паління зменшує периферійну циркуляцію крові, і таким чином робить кінцівки більш уразливими.

Тестові завдання

1. Вкажіть методи визначення площі опіку тіла:

1. “правило долоні”

2. “правило десяток”

3. Метод Б.Н.Постнікова (1949) (+)

4. За спеціальними стандартними таблицями (+)

5. Метод Віляревського

2. Із місцевих симптомів при опіку П ступеню відмічають все, окрім:

1. Болючості

2. Заніміння (+)

3. Пухирів

4. Набряку

5. Гіпостезії (+)

3. При яких з наведених опікових ураженнях буде виникати опікова хвороба у дорослих постраждалих?

1. Поверхневий опік 15% (+)

2. Глибокий опік 12% (+)

3. Поверхневий опік 9% і глибокий опік 9%

4. Глибокий опік 6%

5. Глибокий опік 5% і поверхневий 8%

4. Вкажіть способи визначення прогнозу при опіках

1. За індексом Пирогова

2. За індексом Франка (+)

3. За правилом дев’яток

4. За правилом сотні (+)

5. За індексом Постнікова

5. Виключіть невірно вказані стадії перебігу опікової хвороби:

1. Реконвалесценція

2. Гостра ниркова недостатність (+)

3. Гостра токсемія

4. Опіковий шок

5. Гемоконцентрації (+

6. Виключіть невірно вказані стадії перебігу опікової хвороби:

1. Реконвалесценція

2. Хронічна ниркова недостатність (+)

3. Опіковий шок

4. Гемоділюції (+)

5. Септикотоксемія

7. Для опікового шоку характерні:

1. Невиражена еректильна фаза

2. Виражена еректильна фаза (+)

3. Централізація кровообігу (+)

4. Відсутність торпідної фази

5. Збільшення ОЦК

8. Для опікового шоку характерні:

1. Невиражена еректильна фаза

2. Депонування крові в шокових органах (+)

3. Централізація кровообігу (+)

4. Відсутність торпідної фази

5. Підвищення ЦВТ

9. При опіковому шоку спостерігається все, окрім:

1. Оліго- або анурії

2. Збільшення ОЦК (+)

3. Підвищення відносної щільності сечі

4. Азотемії, протеінемії, гемоглобінемії

5. Підвищення ЦВТ (+)

10. Опікова хвороба у дорослих може розвинутись при глибоких опіках:

1. 3%

2. 7%

3. 10% (+)

4. 15% (+)

5. 8%

11. Опікова хвороба у дорослих може розвинутись про поверхневих опіках:

1. 3%

2. 10%

3. 14%

4. 20% (+)

5. 25% (+)

12. Вкажіть клінічні ознаки опікового шоку

13. Вкажіть клінічні ознаки гострої токсемії

14. Вкажіть клінічні ознаки септикотоксемії

Ситуаційні задачі

1. Біля години тому стався опік. Запалав облитий бензином одяг. Хворий збуджений, поривається встати, сміх змінюється плачем, не в міру балакучий, намагається розповісти про випадок, запевняє присутніх, що все буде нормально з ним, що відчуває себе непогано. Пульс 105 уд. в хвилину. АТ 145/95 мм. рт. ст. Як ви будете визначати площу опіку? В якій стадії опікової хвороби знаходиться хворий?

2. Опік біля 45% поверхні тіла. Хворий загальмований, в контакт вступає насилу, в свідомості, слабо стогне, обличчя бліде, риси обличчя загострені. Пульс частий, АТ 85/40 мм. рт. ст. Пов'язки промокли серозним виділенням. Тільки доставлений в опікове відділення, через 6 годин після опіку. Яка стадія опікової хвороби розвинулася у хворого?

3. Потерпілий Д., 46 років отримав опік полум’ям кистей рук, лівого передпліччя, передньої поверхні тулуба, правого стегна. Для визначення площі опікової поверхні лікар використав стандартний силует фігури людини, розбитий на квадрати, які заштрихував кольоровими олівцями у відповідності від локалізації і ступені опіку.

Який метод визначення площі опікової поверхні використав лікар?

4. Потерпілий З., 34 років, знаходиться на лікуванні в опіковому відділені після опіку полум’ям. На передній поверхні тулуба опіки I-II-III ст., на кистях і передпліччях обох рук II-III ст. Виконана первинна хірургічна обробка опікової поверхні. Опіки тулуба хірург вирішив лікувати відкритим, а кисті і передпліччя закритими методами. На 3 добу у хворого підвищилася температура тіла. Скаржиться на головний біль, нудоту, втрату апетиту. При огляді: риси обличчя загострені, шкіряні покриви сірі, губи синюшні. У показаннях крові - зниження гемоглобіну, наростає лейкоцитоз і ШОЕ, спостерігається зсув лейкоцитарної формули ліворуч. Прогресує гіпопротеїнемія, збільшився вміст залишкового азоту, спостерігається гіперглікемія і ацидоз. У сечі з'явився білок і формені елементи крові.

Яка стадія опікової хвороби у хворого?

.

5. Жінка кип’ятила білизну. У воду добавила пральний порошок і підбілювач. При зняті каструлі з плити постраждала перевернула її на себе і отримала опік. Передня поверхня тулуба, передпліччя і кисті гіперемовані, поверхня опіку біла з поганою больовою чутливістю. Визначте ступінь і площу опіку, як ви сформуєте діагноз?

6. В приймальне відділення доставлений постраждалий з опіками правої верхньої кінцівки, передньої поверхні тулуба, лиця. Опіки ІІ, ІІІ А, ІІІ Б ступеня. Загальна площа ураження 23%. Загальний стан важкий, хворий загальмований, свідомість збережена. Зовнішні покрови (крім опікової поверхні) бліді, сухі, холодні. Непокоять озноб, спрага, нудота. Дихання 24 за 1 хв., тахікардія – 120 уд. за 1 хв., гіпотензія. Гемоглобін – 160 г/л. відзначається гематурія, альбумінурія. Ваш діагноз?

.

7. Постраждалий Н., 30 років, отримав опік паром та окропом під час вибуху котла. Через 30 хвилин був доставлений до хірургічного стаціонару. У хворого опік обличчя, верхніх кінцівок, та передньої поверхні грудної клітини. В цих місцях шкіра червоного кольору, вкрита пухирями різного розміру. Хворий неспокійний, стогне, хоче піднятись з ліжка. Спостерігається тахіпноє, тахікардія (пульс 100 уд/хв), АТ 150/90 мм.рт.ст. сформулюйте послідуючу тактику лікування.

8. Постраждалий В., 25 років, під час заправки акумулятора облив праву нижню кінцівку сірчаною кислотою. Шкіра передньої поверхні правого стегна та гомілки почервоніла. Що у постраждалого? Яку необхідно надати першу допомогу?

9. При проведені первинного туалету опікової поверхні лікар виявив на передній поверхні передпліччя великі і напружені пухирі, що мають серозно-геморагічний вміст. Деякі з низ розкрились самостійно, на їх дні визначається багрово-синюшна поверхня. Яка ступінь опікового ураження можлива у даного пацієнта? Що робити з пухирями? Як закінчити туалет опікової поверхні? ”.

10. В стаціонар доставлений постраждалий з опіками полум’ям. Обидві верхні кінцівки циркулярно гіперемовані, вкриті пухирями. Передня поверхня тулуба має “мармуровий вид”, опікова поверхня безболісна. На правому стегні по всій поверхні (циркулярно) визначається чорного кольору епідерміс, через який просвічуються вени, що тромбовані. Як Ви сформулюєте діагноз? Визначивши ступінь і площу ураження, як Ви запишете формулу опіку?

11. В приймальний відділення лікарні з місця пожежі доставлений постраждалий. Свідомість пригнічена. Лице і кисті закопчені, ніс і губи опалені. Дихання поверхневе, періодично відзначається кашель, відхаркування мокротиння з чорно-сірими включеннями. Ваш діагноз і дії?

Постраждалий повинен бути госпіталізований у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

12. В палату інтенсивної терапії і реанімації доставлений постраждалий в стані опікового шоку. Загальна площа ураження складає 50% від поверхні тіла. Маса тіла – 80 кг. Які об’єми колоідних і кристалоідних розчинів для внутрішньовенної інфузійної протишокової терапії Ви призначите постраждалому на першу добу. З якою швидкістю будите вводити розчини?

13. В поліклініку звернувся хворий зі скаргами на опікове ураження на тилу стопи, що тривалий час не гоїться. При опитуванні встановлено, що два місяці потому він вилив на ногу гарячий жир. Лікувався народними засобами самостійно. Візуально на тилу правої стопи визначається вкрита грануляційною тканиною поверхня із залишками щільного некротичного струпу чорного кольору і помірними гнійними виділеннями. Яка ступінь опіку? Ваша лікувальна тактика?

Література:

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних            навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-Тернопіль:             Укрмедкнига,2002.

Хірургія: підручник/ О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-   Тернопіль:ТДМУ,2014.